?

Log in

No account? Create an account
Так противно почему-то читать как россияне Путина выбирают. Чувство неловкости, как когда мастурбируют прилюдно.
Для мене не так важливо буде стояти той пам’ятник Леніну чи ні. Важливо те, що не питають. Одні ставили – не питали, інші зносять і теж не питають. І нічим для мене вони не розрізнюються. Яка там свобода, право голоса, чи щось таке. Не згодний? В морду. Мода така. В морду мало? Стріляймо. Хто сказав, що в нас не має права? Який закон? Плювати.
Для мене тому й війна. Що хтось вирішив, що нема закону. Можна стріляти, аби довести шо правий. І доводять. Лежать трупи, смердять, і яка в них правда – мені не зрозуміло. Може й до нас завтра прийдуть, чи Рассею приведуть, чи за пам’ятниками, тоді й мене може вб’ють, цікаво мій труп їм якось допоможе? 21 сторіччя. І таке блядство на дворі.

а-а-а-а-а-а!

Так все запущено в этой жизни.
Кроме пастухов. Почему-то пастухи часто с книгами ходят. С палкой и книгой с пожелтевшими страницами. Такие себе странники вне времени. У них мир другой какой-то. Хороший мир, в котором нет ничего лишнего. И осень. Осень время мудрости. Так часто ее не хватает. И тебя.

Іноді

Іноді. А так - дивний стан безчуттєвості, який зривається в крик, і знов повертається в тишу.
Какой же ты все таки... Вот сам придумай определение.
И все равно скучаю за тобой....

...

Холодок по коже. Вечность? Температура?

...

Невыносимо...

Грустно

Ну и что же, что мне тебя не хватает... Что я соскучилась... я сильная, справлюсь...наверное... А так не хочется. Хочется, чтобы позвонил. Хочется... Это вечер. Вечером призраки обретают силу...

Дождь

Одиночество барабанит в дверь, в окно, по крыше... каплями стекает по щекам...